ВИ́ЛОЩЕНИЙ, а, е. Який має зовнішній лиск. Гришин-Алмазов ввійшов. Він був, як завжди, підтягнутий гречний і вилощений, наче щойно від кравця і перукаря (Смолич, Світанок.., 1953, 155); Якесь недобре почуття підіймається в душі Дьяконова проти цих вилощених аташе (Гончар, Таврія.., 1957, 644).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 425.