ВИЛІКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ЛІКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док. 1. Лікуючись, позбавлятися хвороби, недуги; робитися здоровим, видужувати. — А чоловік, як у нього на тілі болячки чи короста, хіба він вилікується, як у кожусі й спати лягатиме? (Головко, II, 1957, 73); Женя не могла розважити мене. Лікування трохи допомогло їй, та вилікуватись цілком їй не пощастило (Сміл., Сашко, 1957, 187); На прощання Брянський міцно потис ординарцеві руку. — Вилікуєтесь, повертайтесь у роту. Я вас завжди прийму (Гончар, І, 1954, 104).
2. тільки недок. Пас. до виліко́вувати. Ранні стадії туберкульозу та абсцесів легень успішно виліковуються цими засобами [антибіотиками] (Наука.., 3, 1957, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 423.