ВИ́ЛІПОК, пка, ч., рідко. Виліплений з глини, гіпсу і т. ін. предмет, що точно відтворює форму чого-небудь; зліпок. Недавно Фрося принесла із школи Барвисту кулю — виліпок землі (Бажан, Роки, 1957, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 423.