ВИ́МАХНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до вима́хувати. Далі вони знов вимахнули нагайками і помчали геть (Л. Укр., III, 1952, 612); Кулик, який все ще стояв на ганку перед людьми, збадьорено вимахнув гирлигою (Гончар, Таврія.., 1957, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 429.