ВИМА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок. Раз у раз махати чим-небудь. Передні [гості] ще таки вимахували руками (Мирний, III, 1954, 84); Перед ним стояв собака. Вимахуючи звислим хвостом, він дивився на Альошу своїм вогким, зворушеним поглядом (Мик., II, 1957, 202); Вона [чайка] летіла легко, енергійно вимахувала крилами і швидко наздогнала табун (Збан., Мор. чайка, 1959, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 429.