ВИМА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МАЦАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Мацаючи, обстежувати або шукати що-небудь. Його [сліпого] всаджують на ослоні і підносять чарку. Він, простягнувши руку, тривожно вимацує простір, очевидно, боячись наткнутися на неї випадково та пролити (Тют., Вир, 1960, 208); * Образно. Коли один з прожекторів сягнув аж сюди, блукаючи, вимацуючи живу людину на Сивашах, купи бійців при його моторошному світлі могли здатися острівками комишу (Гончар, II, 1959, 418).
2. Мацати з усіх боків, скрізь. * Образно. Несміло почала вчорашня студентка свою агрономічну практику,.. обходила, вивчила, вимацала руками й очима безліч разів усі поля [колгоспу] (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 346).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 429.