ВИМЕРЗА́ТИ, а́є, недок., ВИ́МЕРЗНУТИ і ВИ́МЕРЗТИ, зне; мин. ч. ви́мерз, ла, ло; док. 1. Гинути від морозів (про рослини). Після обіду взявся мороз, і надвечір повалив густий сніг. Лежить, не тане, і зелень від нього не вимерзає (Кучер, Чорноморці, 1956, 338); В люті морози в них [яблуньок] може вимерзнути коріння (Донч., V, 1957, 204); — Торік вимерзла пшеничка, а цього літа центнерів двадцять дала (Жур., Вечір.., 1958, 315).
2. Під дією морозу висихати. Не помітила, коли й додому повернулась, розвісила на вірьовці білизну, нехай вимерзає (Шиян, Баланда, 1957, 19); Бодай же ти, бистра річечко, Сюю зиму вимерзла (Чуб., V, 1874, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 430.