ВИ́МЕТНУТИСЯ, нуся, нешся, док. Швидко вийти, вибігти. Він, мов той хлопчик, виметнувся з хати (Чаб., Тече вода.., 1961, 144); // Стрімко піднятися догори. Виметнулись перші язички полум’я, і вже на нього звідусіль навалились тремтячі від холоду бійці, хапаючи тепло (Гончар, II, 1959, 421).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 430.