ВИМИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́МИТИСЯ, июся, иєшся, док. 1. Миючись, змивати бруд, робитися чистим. Мар’я.. вимивалася в милі, розчісувала свої кучеряві коси (Мирний, III, 1954, 148); Вимився [Каргат] до пояса, цупким рушником міцно розтер собі тіло (Шовк., Інженери, 1948, 5).
2. тільки недок. Пас. до вимива́ти. При мілкому загортанні верхній шар грунту висихає, здувається вітром або вимивається дощем, від чого сходи бувають зріджені (Зерн. боб. культ., 1956, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 430.