ВИМИКА́Ч, а́, ч., ел. Прилад для вмикання і вимикання електричного струму. — Марія Іванівна натиснула вимикача лампи — і зразу весь кабінет зник у півсутіні (Собко, Справа.., 1959, 84); Хтось клацнув вимикачем. Кімнату залило ясне електричне світло (Собко, Серце, 1952, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 430.