ВИМИРА́ННЯ, я, с. Стан за знач. вимира́ти. Ще Дарвін писав, що вимирання організмів і безжалісне винищення одних організмів іншими є доказом того, що не все в природі доцільне (Наука.., 2, 1958, 58); Народ осетинський, як і інші народи царської Росії, не міг тоді вільно зростати, в добробуті жити й розвиватись. Навпаки, в результаті подвійного гніту він недалекий уже був від вимирання (Тич., III, 1957, 408).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 431.