ВИ́МОРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́морити 2. І спав він ту коротеньку, літню нічку мертвим сном, яким тільки спить чоловік, виморений важкою роботою (Мирний, II, 1954, 77); Виморені походами.., козаки були раді відпочити (Панч, Гомон. Україна, 1954, 440).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 435.