ВИМУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́МУЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Украй знесилюватися внаслідок фізичних або душевних мук. [Захарко:] А як сердешна Домаха вимучилася: двоє день і дві ночі вистогнала та виквилила (Кроп., II, 1958, 151); [Олекса:] А вимучився за ці два дні, що тебе не бачив, страх (К.-Карий, І, 1960, 64); До краю вимучились всі, від командира до гуртоправа (Гончар, Таврія.., 1957, 414).
2. тільки недок. Пас. до виму́чувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 437.