ВИ́МУШЕНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до ви́мушений 3. Усміхнувся [Пранек], ледве приховуючи вимушеність посмішки (Ле, Клен. лист, 1960, 61); Вже як не бувало тієї скованості, вимушеності, незграбності (Гончар, Новели, 1954, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 437.