ВИ́МІН, у, ч., ВИМІ́НА, и, ж. Дія за знач. ви́міняти і вимі́нювати. Сашко приставав тільки на вимін: за турмана "Малятко" — горличку "Бистру" (Смолич, Світанок.., 1956, 13); Рівночасно проводив Добриня з Путятою виміну кун, соболів, білок та всяке майно княжої скарбниці на срібло (Оп., Іду.., 1958, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 431.