ВИ́МІРЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́міряти 1, 2. Дорога ногами виміряна (Коп., Лейтенанти, 1947, 3);
* Образно. Можна було помітити точні, добре вивірені й виміряні рухи (Смолич, I, 1958, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 432.