ВИМІТА́ТИСЯ, а́ється, недок.. ВИ́МЕСТИСЯ, ететься, док. 1. фам. Виходити звідкись, залишати приміщення і т. ін. В лазні ми з шофером парились самі. Ніхто не грюкав у двері й не вимагав швидше вимітатись геть (Ю. Янов., І, 1958, 383); [Варпеховський (хапаючи Русалкіна за комір):] .. Ану, вимітайся, живо! (Коч., II, 1956, 496).
2. тільки недок. Пас. до виміта́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 432.