ВИМІ́ШУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВИ́МІСИТИ, ішу, ісиш, док. перех. Місячи, ретельно розминаючи, готувати (про тісто, глину і т. ін.). Молодиця вимішувала тісто в діжі (Шер., В партиз. загонах, 1947, 57); [Галя:] А хіба я винна, що не можу вимісити хліба, що не здою корови гаразд? (Кроп., II, 1958, 321).
ВИМІ́ШУВАТИ2, ую, уєш, недок., ВИ́МІШАТИ, аю, аєш, док., перех. Мішаючи що-небудь, робити однорідним, надавати рівномірної густоти чи складу. Настя серед двору вимішувала свині дерть у цебрі (Вас., II, 1959, 198); Як свекруха поралась біля печі, то й вона помагала їй вимішать кашу (Стор., І, 1957, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 433.