ВИ́НАГОРОДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́нагородити. Жебрак совався коло неї [баби], заповзав то з одного боку, то з другого, шепотом обіцяв грошове винагородження [за побої] (Хотк., II, 1966, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 438.