ВИНАХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВИ́НАЙТИ, йду, йдеш, док., перех. 1. Створювати що-небудь зовсім нове, до цього невідоме. .. раз у раз винаходять нові машини, що спрощують і здешевлюють певну сторону виробництва (Ленін, 1, 1948, 82); Напослідок винайшли дзигарі вежові (Коцюб., III, 1956, 7); Люди розумової праці винайшли трактор. Ти на ньому ореш, радієш, що тобі полегшено працю (Тют., Вир, 1964, 42).
Винахо́дити (ви́найти) за́сіб (спо́сіб) — придумувати, як здійснити що-небудь. Виявилось, що то Молибога винайшов спосіб, як позбутися небезпечного провокатора (Збан., Єдина, 1959, 342).
2. тільки док., діал. Відшукати. — Але може би ви винайшли для мене яку роботу? (Фр., II, 1950, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 439.