ВИНИ́ЩУВАЛЬНИЙ, а, е. Признач. для винищування кого-, чого-небудь. Партія поставила вимогу — створити винищувальні батальйони для боротьби проти німецьких парашутистів-диверсантів (Ком. Укр., 7, 1961, 46); Винищувальна авіація; // Який несе з собою винищення кого-, чого-небудь. Немає у людей зараз більшого прагнення, ніж відвернути від людства загрозу нової винищувальної війни (Рад. Укр., 7.XI 1960, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 440.