ВИНО́1, а́, с. Напій з виноградного або з деяких інших ягідних та плодових соків, що перебродили, набувши певної алкогольної міцності й аромату. Люди саме тоді позбирали виноград, наробили вина (Н.-Лев., III, 1956, 255); Прозору склянку вщерть налито Вином червоним і хмільним! (Рильський, І, 1946, 88); [Недоросток:] Напувала мене теща все медами та винами… (Вас., III, 1960, 117); * У порівн. Ми ходимо берегом моря і на повні груди вдихаємо кримське повітря, п’янке, як вино (Панч, В дорозі, 1959, 197).
ВИНО́2, а́, с. Масть карт у вигляді наконечників списа чорного кольору; піки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 441.