ВИНОГРА́Д, у, ч. 1. Південна витка кущова рослина з широким листям та вусиками, з плодами, зібраними в грона. Цупкі, покручені кущі винограду безладно розповзлись по вогкій землі, спутались гіллячками і напнули над землею гарний намет густого листя та великих, важких грон (Коцюб., І, 1955, 277); Узгір’я в садах, в виноградах яри (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 13).
Ди́кий виногра́д — дикоростуча і декоративна витка кущова рослина з широким листям та вусиками. Ганок і невелику веранду рясно оповили стебла дикого винограду (Шиян, Гроза.., 1956, 44).
2. Ягоди цієї рослини. — Йду он там до саду їсти винограду (Фр., IV, 1950, 76); Він спинився біля куща і зірвав укрите синім пилом темне гроно винограду (Досв., Вибр., 1959, 431).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 441.