ВИНОХІ́Д, хо́да, ВИНОХО́ДЕЦЬ, хі́дця, ч., діал. Іноходець. Спочили вони з матір’ю, осідлали коня-винохода і поїхали собі (Сл. Гр.); В тебе кінь крилатий чарівницький, — Як майне, то не збіжать і турки на своїх арабських виноходцях (Л. Укр., І, 1951, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 443.