ВИ́НОШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́носити. Вона, вигадувана ще за часів кріпацтва, виношена кріпацькими руками, вихолена у панській сім’ї, не буде чистити тії риби (Мирний, І, 1954, 350); Кожне слово у Назара було зважене, кожна думка, мабуть, заздалегідь обдумана і виношена (Збан., Переджнив’я, 1955, 127); Виборна се була сестричка Галя,.. хоч у виношеній, та у червоній стрічечці (Вовчок, І, 1955, 301); Я ледве впізнаю.. Стьопу-бригадира, що вирядився в старий, геть виношений трофейний кітель (Гончар, Маша.., 1959, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 443.