ВИПА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́ПАЛИТИСЯ, иться, док. 1. Піддаючись дії вогню, набувати нових якостей. За городами видно небо, синє-синє та кругле, ніби велетенська полив’яна піч випалюється на огні, міниться (Вас., І, 1959, 328).
2. тільки недок. Пас. до випа́лювати 1. Розписані вироби [з глини] після сушіння випалювались, а потім поливались безбарвною прозорою або кольоровою поливою (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 118); Щільні вапняки або мармури випалюються при вищій температурі, ніж пористі вапняки (Таємн. вапна, 1957, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 448.