ВИПАРО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́ПАРУВАТИСЯ, ується, док. 1. Перетворюватися в пару, переходити в газоподібний стан. В кулеметах випаровувалась вода, бійці підносили її відрами з річки (Десняк, Опов., 1951, 53); Через листя рослин випаровується багато вологи, особливо під час посухи (Хлібороб Укр., 6, 1966, 47); Частина води випарується, частина піде в підземні схованки, наповнить ваші колодязі, напоїть навколишні грунти (Чаб., Тече вода.., 1961, 151).
2. перен. Зникати, щезати. — І чим більше думала [Ганна],.. тим більше й більше випаровувався її веселий настрій (Коз., Сальвія, 1956, 197); Коли прийшла весна, тепло, зелена радість, — ці мрії розтопились, випарувались як без сліду (Вас., Незібр. тв., 1941, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 448.