ВИ́ПАРУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́парувати 1.
2. Те, що випарувалося звідки-небудь; пара. Повітря сповнялось випаруваннями зогрітої землі, каміння, асфальту (Досв., Вибр., 1959, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 448.