ВИ́ПАС, у, ч. 1. Дія за знач. випаса́ти. — Я, було, вже й молотити піду до людей або волів поганяти. А там і собі бичечків купили на випас (Барв., Опов.., 1902, 414); Коли травостій досягає 12-15 сантиметрів, починають випас (Хлібороб Укр., 6, 1965, 20).
2. Місце, де випасають худобу. Тут [в Карпатах] люди мають доволі корів.., бо в горах є випаси, чи пасовища (Н.-Лев., II, 1956, 405); Кичата залишила Уляну прибрати ярмо і вигнати волів на випас, а сама подалася до правління (Логв., Літа.., 1960, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 448.