ВИПЕРЕДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЕРЕДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Рухаючись в одному напрямку з ким-, чим-небудь швидше, обганяти, опинятися попереду. Та й побігли [Грицько і Чіпка] до верб, один одного випереджаючи (Мирний, II, 1954, 57); Спеціальний поїзд мчав мимо станції, випереджаючи пасажирські поїзди (Ле, Міжгір’я, 1953, 518); Коні повитягались, як змії, запінились, а не даються випередити, хоч задня підвода вже близько (Коцюб., І, 1955, 189); Він так плавав, що ніхто з товаришів його випередити не міг (Вишня, II, 1956, 296); * Образно. Думок було так багато, що одна випереджувала другу (Смолич, День.., 1950, 75); // Робити, виконувати що-небудь раніше від когось. Каргат хотів був узяти принесене нею, але Розенберг випередив його: підскочив до дівчини і, вихопивши папірець, вп’явся в нього поглядом (Шовк., Інженери, 1956, 88); // З’являтися десь раніше від кого-, чого-небудь. Вість про його утечу випередила його самого (Хотк., II, 1966, 105); В травні 1843 року Тарас Шевченко.. виїхав на Україну.. Пісні й слава Тарасові випередили його (Слово про Кобзаря, 1961, 44).
2. перен. Досягати кращих результатів у чому-небудь, чогось більшого порівняно з ким-, чим-небудь. — Учениця боляче реагує, що її випереджає в навчанні інша (Донч., V, 1957, 459): Він був роком молодший від свого брата, хоч ростом майже зовсім догонив, коли навіть не випередив його (Фр., III, 1950, 8); В минулому відстала Україна не тільки випередила, а й залишила позаду багато капіталістичних держав (Цюпа, Україна.., 1960, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 449.