ВИПЛА́КУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́ПЛАКАТИСЯ, ачеться, док. 1. Плакати досхочу, до заспокоєння. Фрузя виплакалася, і їй зробилося легше (Фр., І, 1955, 80); Стефа виплакалась на грудях у подруги (Ю. Янов., І, 1954, 113).
2. тільки недок. Пас. до випла́кувати 2. Все [зошити, книжки і т. ін.] мусило зокрема дітьми виборюватися, виплакуватися, випрохуватись (Коб., III, 1956, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 453.