ВИПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛАТИТИ, ачу, атиш, док., перех. і без додатка. Видавати плату за що-небудь. Сів за столик, виплачую гроші (Март., Тв., 1954, 216) Днями Брага зчепився з касиром, що привіз виплачувати зарплату (Гончар, Тронка, 1963, 281); Приїздить [Герман] сюди з Дрогобича оглянути роботу і виплатити ріпникам (Фр., V, 1951, 185); Ми спокійно забрали свої речі, виплатили гроші візникові й рушили до ганку (Досв., Вибр., 1959, 66); // Повертати, сплачувати борг частинами або повністю. — Нічого, підождемо, — думає він [монопольщик], — аби проценти в свій час виплачував (Вас., І, 1959, 66); Ті чотири десятини ще не його, це ще хомут на шиї, поки виплатять за них в банк! (Головко, II, 1957, 513).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 453.