ВИПЛЬО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, док. 1. тільки док. Закінчити плювати; плюючи, звільнитися від чого-небудь у роті. Попадя і Проценко разом зареготалися, так смішно виплювався Довбня (Мирний, III, 1954, 210).
2. тільки недок. Пас. до випльо́вувати. * Образно. Він [Охрім] нерішуче пропихався поміж кожухів та чумарок, супроводжуваний ущипливими насмішками, що випльовувались багацькими пельками (Речм., Весн. грози, 1961, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 456.