ВИ́ПЛІД, лоду, ч. 1. Те саме, що ви́плодження. Каченята березневого і листопадового виплоду в 3-місячному віці досягають нормальної ваги (Соц. твар., 1, 1956, 18); * Образно. І в небо шугнули, як вісники смерті й наруги, Із гніздя чужого ворожого виплоду птиці [літаки] (Перв., І, 1958, 344).
2. Те, що створене ким-, чим-небудь; витвір. — Хто се такий? — запитав я свого провідника. — Символ. Закаменілий виплід їх власної уяви, що зробився їх володарем, їх тираном (Фр., II, 1950, 97); А може й так, що весь той вік несвітський Є тільки виплід молодого сну (Зеров, Вибр., 1966, 89); Справжній, життєвий герой-ідеал може бути тільки плодом реалістичного відображення життя, а не виплодом ідеалізації його (Рад. літ-во, 3, 1958, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 454.