ВИ́ПОЛІРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Закінчити полірувати що-небудь; зробити гладкою поверхню чогось. * Образно. — Поки-то виполіруємо їх дітей!.. Які манери! Яке дикунство! (Н.-Лев., І, 1956, 426).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 457.