ВИ́ПОРПАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́порпати. Під кождим корчем були їх [кроликів і зайців] ямки, випорпані в м’якій, пухкій землі (Фр., IV, 1950, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 458.