ВИ́ПРАВДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́правдати. Жінка в паранджі .. виявилася дружиною Преображенського, виправданого судом (Ле, Міжгір’я, 1953, 494); Якщо у словах хлоп’ят є хоч частка правди, то хвилювання й турботи будуть цілком виправдані (Собко, Скеля.., 1961, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 458.