ВИ́ПРАВДАНІСТЬ, ності, ж. Доцільність, логічна вмотивованість чого-небудь. Раз у раз у поезіях Лесі [Українки] до самої кончини її стрічаємо ми фольклорні елементи, уживані дедалі з більшим тактом, дедалі з більшою художньою виправданістю (Рильський, III, 1956, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 458.