ВИ́ПРОБА, и, ж. 1. Дія за знач. випро́бувати. Своє страшне свавільне торжество Для тебе щедро справить море Чорне, Розтне глибини, надра розгребе, На випробу поставивши тебе (Бажан, Роки, 1957, 279); Випробу я учиню у нашого батька тим часом — Чи упізнає мене він, на власні побачивши очі (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 400).
2. мн., мисл. Навчання, тренування мисливських псів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 461.