ВИПРОМІ́НЮВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. випромі́нювати. Передавання теплоти променями називається випромінюванням (Фізика, II, 1957, 28); Сокіл досліджував інтенсивність космічного випромінювання (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 57)
2. Те, що випромінене; теплова, електромагнітна та інша енергія. Ця оболонка повинна була захистити людей від ураження їх нейтронним і радіоактивним випромінюванням (Рибак, Час.., 1960, 669).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 462.