ВИ́ПРОШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́просити. Вони, певне, думають, що то літа так зігнули бабу, а то не літа — перші випрошені окрайці та спідушки (Стельмах, Хліб.., 1959, 298); Огризком олівця, випрошеного у кримінальників, Тамара надряпала на шматкові газети записку і зашила її в кінчик поли Тетяниного піджака (Хижняк, Тамара, 1959, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 463.