ВИПРЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРЯСТИ, яду, ядеш, док., перех. 1. Прядучи, виготовляти певну кількість пряжі. — Не дам! Не дам! Я пучки до м’яса протерла, поки випряла його (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 190).
2. розм. Прядучи, витрачати певну кількість прядива. Вона боялась, щоб Мотря часом не випряла всього прядива (Н.-Лев., II, 1956, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 463.