ВИПРЯМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ВИПРЯ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПРЯМИТИ, млю, миш; мн. ви́прямлять; док., перех. Робити прямим, розправляти або ставити прямо, рівно що-небудь зігнуте. Люди кинулися до своїх автомашин, на бігу випрямляючи плечі (Ле, Право.., 1957, 110); Разів шість зачинав [старший] муштру, рівняв плечі та випрямлював ноги (Морд., І. 1958, 70); Ходила [Олеся] тихо, випрямивши стан (Н.-Лев., III, 1956, 102); // Робити що-небудь рівним; вирівнювати. Канали перерізують вододіли басейнів рік, сполучають одну ріку з іншою, випрямляють їх русла (Фіз. геогр., 5, 1956, 50); Випрямити дріт.
◊ Випрямля́ти (ви́прямити) струм, ел. — перетворювати змінний електричний струм на постійний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 464.