ВИПРЯМЛЯ́Ч, а́, ч., ел. Пристрій, призначений для перетворення змінного електричного струму на постійний. Такий напівпровідник, як закис міді, відомий тим, що з нього виготовляють міднозакисні випрямлячі та фотоелементи (Наука.., 2, 1958, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 464.