Слово "випурхувати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ВИПУ́РХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПУРХНУТИ, ну, неш, док. 1. Швидко вилітати звідкись (про птахів, метеликів). Глухо задзвеніли коси в соковитій траві, десь випурхнула з гнізда налякана перепілка (Кучер, Полтавка, 1950, 107).

2. перен. Швидко, легкою ходою вибігати звідки-небудь, кудись. Хлоп’ята дружно пірнали в гущавину натовпу і галасливими табунцями випурхували з-під ніг дорослих (Ткач, Плем’я.., 1961, 11); А тепер уже випурхне [Парася] з хати, не питаючи мене (Вовчок, І, 1955, 279); Дівчина легко, як метелик, випурхнула у передпокій. (Дмит., Наречена, 1959, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 464.