ВИПУСКНИ́К, а́, ч. Той, хто вчиться в останньому класі (на останньому курсі) або закінчив навчальний заклад, одержавши відповідне свідоцтво чи диплом. Випускники десятих класів Збирають менших школярів, — І кожен дерево своє На догляд іншим віддає (Нагн., Слово.., 1954, 42); Він [капітан] однаково добре ставився і до досвідчених льотчиків,.. і до молодих випускників авіаучилища (Перв., Дикий мед, 1963, 15); У колгосп на постійну роботу прибув довгожданий зоотехнік, молодий, енергійний хлопець, недавній випускник (Вол., Місячне срібло, 1961, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 465.