ВИРО́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́РОЇТИСЯ, їться, док. 1. Вилітати роєм (про бджіл). *У порівн. У дворі панському наче рій вироївся: людей, людей! (Вовчок, І, 1955, 145).
2. перен. З’являтися де-небудь у великій кількості; показуватися. Ярмарок аж кипів. Вироюються і гомонять люди (Вовчок, VI, 1956, 294); Зорі, як живі, вироїлися в темно-синьому непрозорому небі (Мирний, І, 1954, 164).
3. перен. Виникати. Швиденько йшла Галя на роботу, а ще швидше билося її сердечко, а ще швидше вироювалися мислоньки (Вовчок, І, 1955, 318); Відсіля ж то й вироїлась приказка (Стор., І, 1957, 25); Доки віз стрибав на вибоях, у нього [Федора] в голові вироїлась інша думка (Мушк., Серце.., 1962, 7); // тільки док. Примаритися. Тільки що задрімав, таке вироїлось, що аж страшно стало (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 476.