ВИРУ́БУВАННЯ, я, с. Дія за знач. виру́бувати. Вирубування лісу в минулі століття призвело до погіршання водного режиму річок (Колг. Укр., І, 1962, 39); Вирубування з листового матеріалу заготовок [зубилом], особливо з криволінійними обрисами, виконують також на плиті (Практ. з машинозн., 1957, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 476.