ВИ́РЯТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. ви́рятувати. Йому, гордому бояринові,.. важко було прилюдно віддавати подяку за вирятування доньки мужикові (Фр., VI, 1951, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 478.