ВИРІ́ВНЮВАЧ, а, ч., техн. Спеціальний пристрій у машинах для вирівнювання чого-небудь. Тричі на день комбайна зупиняють, підтяшують кріплення, оглядають пальці вирівнювачів і леза ножів (Кучер, Дорога.., 1958, 216); Корені у вирівнювачі [бурякокомбайна СПГ-1] встановлюються так, щоб їх головки були на одному рівні. У цьому положенні корені переміщаються до ножа, який обрізає гичку (Механ. і електриф.., 1953, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 673.